Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вибиванка, -ки ж = вибійка. Желех.
Дяконі́вна, -ни, ж. Дочь діакона.
Загуркота́ти, -чу́, -чеш и загуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Загремѣть раскатами. Ком. II. 34. Буря повстала, загуркотіло. Мет. 58. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Левиц. Пов. 317. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати. Грин. І. 68.
Зашморгнути, -ся. Cм. зашморгувати, -ся.
Корода, -ди, ж. Сильно сучковатое дерево. Шух. І. 176.
Курега, -ги, ж. Абрикосъ. Кременч. у. Слов. Д. Эварн.
Ладувати, -ду́ю, -єш, гл. 1) Грузить, нагружать. 2) Заряжать. Галиц. 3) = ладнати. Вх. Зн.
Підгерсть, -ти, ж. = підгейстер. Рудч. Чп. 249.
Пошикувати, -ку́ю, -єш, гл. Построить въ ряды.
Часувати, -су́ю, -єш, гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.