Душкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Объ овцахъ: во время жары, сбившись въ кучу, тяжело и усиленно дышать. Вівці душкують.
Заплі́шувати 1, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Заплішив ніжку в ослоні. Запліши щабель у драбині, а то хитається. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку.
Куронька, -ки, ж. Ум. отъ ку́рка.
Пинда, -ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали.
Пропащий, -а, -е. Погибшій, пропащій. Вона за тобою буде пропаща. Гляди, щоб ти її нігде не дів, бо тільки ти її де небудь дінеш, то тоді усі ми пропащі. пропащі світи. Пропало все. З тієї ляхівка вийшла, та така, що з голими руками не приступай; а сей москалем став. Пропащі світи!
Розітнути, -ну, -неш, гл. = ростяти.
Сувора, -ри, ж. Суровая рѣчь, внушеніе. Послухай старечої сувори.
Хлюпнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хлюпати. Плеснуть. Водою йде — не хлюпне.
Храмувати, -мую, -єш, гл. Праздновать храмовой праздникъ. Спорядилась іти храмувати до тітки в друге село.
Чеберхнути, -ну́, -не́ш, гл. Пырнуть (ножемъ).