Замі́р, -ру, м. 1) Намѣреніе, умыселъ; цѣль; планъ. Тільки матері призналась про свої заміри. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. 2) Отдѣленное, отмѣренное поле. Пан замір відпуска на випас худоби, за це ми усеньке сіно йому збіраємо.
Зміщати, -ща́ю, -єш, сов. в. змісти́ти, -щу́, -стиш, гл. Помѣщать, помѣстить. Їх змістили докупи.
Крушний, -а, -е. = крихний.
Ломи́тися, -млюся, -мишся, гл. 1) = ламатись. Щастя на коліні не ломиться. Як не намочити обручі, то ломлються. 2) Пробиваться сквозь лѣсъ, тростникъ. Слуха — ломиться щось, ломиться байрачком. Гойдається де небудь поверх очерету гайок. Отто вже Мина начухрав там всячини і так з гіллям і листом і ломиться.
Попідволікати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и підволокти, но во множествѣ.
Протуркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = протуркотати.
Розбишакувати, -ку́ю, -єш, гл. Разбойничать. День-у-день пєте, гуляєте та розбишакуєте.
Сторожувати, -жую, -єш, гл. Дѣлать сторожі. Cм. сторож 3.
Трицалівка, -ки, ж. Трехддюймовая доска.
Угорщина, -ни, ж. Венгрія.