Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

меж

Меж, ме́жи, пред. Между. а) Съ родит. и творит. на вопросъ: гдѣ? Межи білих хаток. О. 1861. І. 9. Знаєте нас самих, знайте й меж людьми. Ном. № 14108. б) Съ винит. на вопр.: куда? Вліз межи молот і ковадло. Ном. № 1817. Ох, ідеш ти, доню, меж чужії люде. Мет. межи очі (вдарити, плюнути). Въ глаза.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 415.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЖ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЖ"
Висвищака, -ки, ж. Шуточное названіе кнута (въ народномъ анекдотѣ). О. 1861. IX. 191.
Капар, -ра, м. 1) Обѣднѣвшій, обпитавшій. В капар, на капар переходити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. Желех. 2)ру. Насосъ. 3) Снарядъ для забиванія свай. Н. Вол. у.
Куліти, -лію, -єш, гл. Хромать. Желех.
Ординський, -а, -е. Относящійся къ ордѣ. Шляхом битим ординським ой там гуляв козак Голота. АД. І. 168.
Пестунка, -ки, ж. Нянька. Угор. Ум. пестуночка. АД. І. 65, 66.
Підпалити, -ся. Cм. підпалювати, -ся.
Полошкати, -каю, -єш, гл. Вспугивать.
Попускати, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. ніс під себе попустити. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м'яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. я йому сього не попущу. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, поля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7)себе. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8)попуск, по́пуст. Cм. попуск. б) попускати. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір'я додолу. Мет. 301.
Прочинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. прочну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться. Кріпко заснув Синоп, не прочинається. Морд. К. 63. На зорі-зорі я прочнулася. Шевч. 295. Прочнувся і говорить своїй жоні: «та то приснився мені сон». Драг. 137. 2) Приходить, прійти въ себя, очнуться. Зараз вони і ну його качати.... поки аж прочнувся він. Рудч. Ск. І. 136.
Стрітення, -ня, с. Праздн. Срѣтенье Господне 2 февраля. ХС. І. 74. Грин. І. 32. На стрітення зіма з літом пострічаються. Ном. № 521.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕЖ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.