Балаґувати, -ґую, -єш, гл. Жить въ праздности.
Буччя, -чя, с. соб. отъ бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, бучя і коріня і всяке створіня.
Завгру́бшки нар. Толщиною. Намисто було завгрубшки як моє.
Ля́скіт, -коту, м. Хлопаніе, щелканіе.
Нави́слий, -а, -е. Нависшій. Під навислими скелями стояли мраморяні статуї.
Поклякнути, -кну, -неш, гл. Склониться, нагнуться. Колос позолотів, набубнявів, покляк. Отті прямії тоски зовсім пустісінькі, ростуть на ші даром; котрі ж поклякнули, то божа благодать: їх гне зерно, вони нас мусять годувать.
Ропутіти, -чу́, -ти́ш, гл. = ропотіти. Люде ропутять на зборщика, що гроші вкрав.
Спасівка, -ки, ж.
1) Успенскій постъ. Спасівка-ласівка, а Петрівка-голодівка.
2) Сортъ грушъ или яблокъ.
Уложити, -жу, -жиш, гл.
1) Вложить. Вложив Бог душу, як в грушу. Тільки нашого, що в душу вложено. Cм. укласти.
2) Надѣть. І жупана на тебе як слід не вложили.
Швейнога, -ги, м. Названіе вола, у котораго заднія ноги у колѣна цѣпляются одна о другую.