Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мара

Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з'явилась і счезла, як мара. Левиц. І. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Чуб. І. 196. Туди мене мара несе, де грають музики. Гол. IV. 460. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! Камен. у. 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Ном. № 11345. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. ЗОЮР. II. 240. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАРА"
Безстидниця, -ці, ж. Безстыдница. Левиц. І. 309.
Го́нтовий, -а, -е. Сдѣланный изъ гонта. К. ЧР. 209. Ґонтовий дах Округи церкви. К. Оп. 132.
Зважа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. вва́жити, -жу, -жиш, гл. Обращать, обратить вниманіе. Не зважала вона, що темная ніч, пішла вона в чистеє поле пріч. Чуб. V. 896.
Ли́гирь, -ря, м. Нищій. Там у городі скрізь лигиря сидять попід барканами, просять милостині. Грин. II. 180. Ув. лигиря́ка. Грин. II. 180.
Набі́л, -лу, м. Молочные продукты.
Обсилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. обіслатися, -шлюся, -шлешся, гл. Посылать другъ другу. Обидва ж вони політикуються, подарунками обсилаються, а нишком один на одного чигають. К. ЧР. 16.
Погрюкувати, -кую, -єш, сов. в. погрю́кати, -каю, -єш, гл. Погромыхивать, грохотать, погремѣть (о громѣ, выстрѣлахъ). Ого, кажуть, орачі, та сей не аби як погрюкує... Певно се копитан гусей так. Сим. 218.
Служениця, -ці, ж. = служебка. Ой брате мій Андрієчку, найми собі служеницю. Н. п.
Туманити, -ню́, -ниш, гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Левиц. Пов. 44. Людей туманити. МВ. (О. 1862. III. 37). І не зводив з ума, не туманив дочку молодую. К. МБ. XII. 278.
Шмагати, -га́ю, -єш, гл. Стегать, хлестать. Шось їх.... хворостиною шмагало по шиї. ХС. IV. 33. Як почав шмагати по плечах лозиною. Аж його козак межи очі шклянкою шмагає. АД. II. 111.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.