Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

маніжити

Мані́жити, -жу, -жиш, гл. Бить. Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив'язала... що-дня сирицею маніжила. Мир. Пов. II. 95. Маніжив-маніжив (вовкулаку) стілко йому схотілось, та тоді вже тілко пустив. Мнж. 139.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 404.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНІЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНІЖИТИ"
Возлобок, -бку, м. Покатость. На возлобку поганий город буде і вода не держатиметься. Волч. у.
Далиня́, -ні́, ж. = Далечини.
Ме́тло, -ла, с. Мѣсто удобное для охоты. Лебед. у.
Нецьки, -цьок, ж. мн. = ночви. Проскуров. у.
Пообточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обточити, но во множествѣ.
Посходитися, -димося, -дитеся, гл. Сойтись (о многихъ). Уночі посходились усі гайдамаки. Рудч. Ск. II. 147.
Почестка, -ки, ж. 1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Н. Вол. у. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Г. Барв. 205. Почестку їм (старостам) дала, і запили заручини. Г. Барв. 423. 2) Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку. Черк. у.
Приссати, -ссу, -ссеш, гл. Присосать. Став виходить із води, — так ні: так його и приссало, і ноги не витягне з болота. Чуб. II. 138.
Уклимляти, -ляю, -єш, гл. Понимать, смыслить. Дитина до півроку почала вклимляти.
Ущипнутися, -нуся, -нешся, гл. Ущипнуться. Де вщипнеться, там подереться. Ном. № 11152.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАНІЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.