Горо́д 2, -ду, м. 1) Огородъ. Сидить, як качан в городі. Ум. Горо́́дець, горо́донько, горі́дчик. Горо́дчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Прийди, козаче, к мойому городоньку. Cм. Огород. 2) Родъ игры. Родъ хоровода.
До́ста нар. = досить.
Жлу́ктити, -кчу, -тиш, гл. Бучить бѣлье въ жлукті.
Зати́нка, -ки, ж. Нижняя треть, нижняя утолщенная, послѣ зарубки, часть веретена.
Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл.
1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота.
2) Жеманиться. Не кпш'я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся.
Позагівляти, -ля́ємо, -єте, гл. Заговѣться (о многихъ).
Покосити, -шу́, -сиш, гл. Скосить. Хто ж тую травицю покосить? Пішли вони косить; покосили і поклали в копиці.
Порепатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться.
Садовий, -а, -е. Садовый. Проклята їх на світі займанщина, не знатимуть дороги садової.
Тамтуди нар. Туда. Тамтуди мают вихід на своє поле.