Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
До́вгий, -а, -е. 1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Чеше довгі коси. 2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. У віку́ до́вгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. До́вга лоза́. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. Скакати в довгої лози. Діво́ча до́вга лоза́. Родъ хороводной игры. Ум. Довге́нький, довге́сенький.
Ладо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Загинув ладо, — я загину!
Лиході́льниця, -ці, ж. Злодѣйка. Ішла ж вона до церкви, переходить єї чарівниця, лиходільниця, що лихо робить.
Памолоток, -тку, м. Цвѣтная метелка, цвѣторастеніе въ видѣ метелки, panicula.
Підрешітка, -тки, ж.
1) Родъ густого решета. Коли впасеш мені оцього бичка, то дам тобі підрешітку грошей.
2) Зерно, падающее подъ решето при очисткѣ.
Попустити, -ся. Cм. попускати, -ся.
Придалий, -а, -е. Пригодный. Юрасева сосна тонкая да високая, тонкая да кудрявая на пчоли придалася.
Процесія, -сії, ж. Церковное шествіе съ крестами, хоругвями. Лежать вони до світа; приходять до них з процесією, і беруть їх у церкву.
Черепинка, -ки, ж. = черепочок.
