Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бузьдерево, -ва, с. = дивдерево. Вх. Пч. І. 10.
Вимачкатися, -каюся, -єшся и вимачкуватися, -куюся, -єшся, гл. Выкарабкаться. Перекинулися з возами у яр, та й мачкуються там; та поки вимачкувалися, я далеко від'їхав. Волч. у. Лобод.
Випозичити, -чу, -чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать въ займы.
Засіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. засі́кти, -чу́, -че́ш, гл. Засѣкать, ранить (о ногѣ лошади). Кінь засіка ногу.
Зацу́пити, -плю, -пиш, гл. 1) Затащить. 2) Ударить, хватить. В морду хоть зацупиш. Маркев. 51.
Лепі́шник, -ка, м. Раст. Carices. Лв. 97.
Мня́вкати, -каю, -єш, гл. 1) Мяукать. 2) Невнятно и плохо говорить. Так що ж бо наш Уласович? Ні пари з уст. Далі принявся, мнявкав-мнявкав, та й начне про воли, кінчає про голуби... Кв. II. 56.
Пика, -ки, ж. Морда, рожа. Як дам тобі ляща я в пику. Котл. Ен. І. 33. Як вихватить дід із воза велику притику, побив бабі, помолов голову і пику. Мет. 472. Пикою закрутив. Не понравилось. Ум. пи́чка.
Полутабенковий, -а, -е. Сдѣланный изъ полутабенку.
Потоншити, -шу́, -ши́ш, гл. Сдѣлать тоньше. Лебед. у.