Зава́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. 2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, поло серця заварила. 3) — со́няшниці. Ставить, поставить сухія банки при боляхъ живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона.
Заклинцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Набить стѣну клинышками передъ обмазкой глины. 2) — в кайдани́. Заковать въ кандалы. Лихі люде закинули його в куну, та ще й заклинцювали в кайдани.
Змаленьку, зма́лечку, нар. Ум. отъ змалку.
Конюшина, -ни, ж. Клеверъ, Trifolium pratense.
Манастири́ще, -ща, с. 1) Мѣсто, гдѣ былъ монастырь. 2) Мѣсто, принадлежащее или принадлежавшее монастырю.
Надува́тися, -ва́юся, -єшся, гл. = надиматися.
Напри́критися Cм. наприкрятися.
Повипивати, -ва́ю, -єш, гл. Выпить (во множествѣ). Ляхи були — усе взяли, кров повипивали.
Позростатися, -таємося, -єтеся, гл. Срастись (во множествѣ). Кущі глоду, терну і шипшини позростались ніби. 111.
Ремиґати, -ґаю, -єш, гл. Жевать жвачку (о волахъ). Вози риплять, ярма брязчать, воли ремиґають.
2) О людяхъ грубо: ѣсть, жрать. А ну, годі вже вам ремиґати! Cм. розремиґатися.