Валучня, -ні, валуша, -ші, ж. = валюша.
Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Гаянка, -ки, ж. Проволочка, замедленіе. Пізно приїхали, бо трапилась гаянка: вісь зламалась.
Камбраття, -тя, с. соб. Товарищи. Ні Антосьо, ні його камбраття й не думали чванитися родом.
Покошлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошить. Хто це тобі так волоссячко покошлав?
Поперемовляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и перемовити, но во множествѣ.
Спамятати, -та́ю, -єш, гл. Вспомнить. Не спам'ятаю коли саме це діялось.
Спотикачі нар. Спотыкаясь.
Татарчук, -ка, м.
1) Молодой татаринъ.
2) Татарскій потомокъ.
Тямувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Имѣть способность.
2) Помнить.
