Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хвизанка

Хвизанка, -ки, ж. = ковзалка. Вх. Зн. 65.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 391.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИЗАНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВИЗАНКА"
Вітцівщина, -ни, ж. = батьківщина. Желех.
Гоголіти, -лію, -єш, гл. Блестѣть, свѣтиться. Вода гоголів поверх трави. Борз. у.
Люба́ска, -ки, ж. = любанка. Ум. любасонка. Гол. II. 551.
Перепадатися, -даюся, -єшся, сов. в. перепастися, -паду́ся, -де́шся, гл. Исхудать, истощиться. Наївся — як бик, перепався — як смик. Ном. № 14125.
Позносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и знести, но во множествѣ. Вода... позносила млини. Левиц. І. 127. Позносивши мішки в комору... посідали. Кв. Позносили ото вони з воза свої клунки. Драг. 174.
Розчухрати, -ра́ю, -єш, гл. 1) Разрубить надвое. 2) Разбросать, раскидать. Всі човники їх (море) розчухрало. Котл. Ен. I. 10. Ввесь город розчухрав. КС. 1883. V. 354.
Станівкий, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.
Стернянки, -но́к, ж. мн. Занозы и ранки на ногахъ, происходящія отъ хожденія по жнивью.
Фантастичний, -а, -е. Фантастическій. Левиц. Пов. 48.
Широкополий, -а, -е. Обширный, безпредѣльный. Лани широкополі. Шевч. 666.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХВИЗАНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.