Віяння, -ня, с. 1) Вѣяніе, дуновеніе. 2) Провѣиваніе хлѣба.
Воробок, -бка, м. = горобець.
Гладкість, -кости, ж. Гладкость.
Глипнути, -ну, -неш, гл. Однокр. отъ глипати. Глянуть. А дівчина — чорні очі — глипла доокола.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Кільчик, -ка, м. Ум. отъ кілець.
Негоже нар. Не слѣдуетъ, неприлично, нехорошо. В неділеньку прийти та до тебе негоже. Та й плакати мені негоже.
Руїнник, -ка, м. Разрушитель. Наслідити руїнника монгола.
Тіснуватий, -а, -е. Тѣсноватый.
Упродовж нар. Вдоль. Стіл з росколиною упродовж. Улиця упродовж людьми заступилася.
