Блиснути, -ну, -неш, гл.
1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі.
Віддути, -ся. Cм. віддимати, -ся.
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Молодії да козаченьки да жалю начинили. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький.
Жовті́сінький, -а, -е. Совершенно желтый, очень желтый.
Завздалегі́дь нар. = заздалегідь.
Повидавати, -даю́, -єш, гл. Выдать (многихъ). Чимало дочок повидавав уже заміж.
Поперелітати, -та́ємо, -єте, гл. Перелетѣть (о многихъ).
Рунтувати, -ту́ю, -єш, гл. = рунтати. Чию семю за некрута стануть рунтувати. Прийдеться рунтувать лежанку й ніч.
Сопочити, -чну, -неш, гл. = спочити.
Школуб, -ба, м. Родъ дѣтской игры.
