Бентежити, -жу, -жиш, гл.
1) Смущать, обезкураживать, сбивать съ толку.
2) Тревожить, волновать. По світах свою силу показувать, людей дивувать та людський спокій бентежить. І нас новий бентежить Наливай.
3) Ругать, срамить, безчестить; покрывать срамомъ, безчестьемъ. Я гетьманом двадцять літ.... і я — тепер нікчемний дід — коверзував би ще про зраду? Глянь, що не вимудрує зло? На що мені бентежить славу?
Возлобок, -бку, м. Покатость. На возлобку поганий город буде і вода не держатиметься.
Деревені́ти, -ні́ю, -єш, гл. = Дерев'яніти.
Лози́ння, -ня, с. соб. Лоза. Ув. лозиня́чча.
Отаманівна, -ни, ж. Дочь атамана.
Рунтувати, -ту́ю, -єш, гл. = рунтати. Чию семю за некрута стануть рунтувати. Прийдеться рунтувать лежанку й ніч.
Сміттюга, -ги, ж. Ув. отъ сміття. Множество сору.
Теленькнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ теленькати.
Товаришування, -ня, с. Товарищескія отношенія.
Уповажнювати, -нюю, -єш, сов. в. уповажнити, -ню, -ниш, гл. Давать, дать законное право. Помста і крівава кара, яким би ми правом її ні вповажнювали, ще ніколи не сповняла душі винуватого иншими чувствами, опріч звірячих.
