Звіри́на́, -ни, ж. 1) = ii. Звір. В кущах чатують на звірину. Св. Юрій почав скликати до себе усяку звірину. 2) соб. Звѣри, звѣрье. Зібралася звірина до своєї громади. 3) Звѣрина, звѣриное мясо. А в селянина в борщі свинина.... А. в дворянина з перцем звірина. Ум. звіри́нка.
Ма́тір, -тері, ж. Матерь, мать. А мені здається, що ви моя матір. Як родивсь Сус Христос, до Матір Божа поклала Його в яслах. Матері кожної дитини жаль. Потребували батька уп'ять на службу, а син остався з матерею.
Пообкошуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Окончить косьбу (о многихъ).
Пошануватися, -нуюся, -єшся, гл.
1) Повести себя хорошо. Тобі на Бога не сподіваться, самій було пошануваться.
2) Угостить другъ друга.
Рімнина, -ни, ж. = рівнина. Рімнина яка! нема де клуню постановити. Оттам коло Маньківки рімнина, так навкруги миль на кілька видно.
Скалник, -ка́, м. Полѣно, предназначенное для лучины, но еще не расколотое.
Строкарь, -ря, м. Нанятый на срокъ рабочій.
Уштопорити, -рю, -риш, гл. — кого. Встрѣчено только въ разсказѣ задунайскаго запорожца въ значеніи: поймать, подстеречь и схватить. Липоване дозналися, та його (винного) й уштопорили. Баба була у них волшебниця.... то ото вона та другі липованські баби його й уштопорили — чи вони його заманили, чи як піймали....
Шпараґи, -раґ, ж. Раст. Спаржа, Asparagus officinalis.
Штіль, -ля, м. см. сапіна
