Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковбур

Ковбур, -ра, м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. І. 316. 2) = ковбаня. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВБУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВБУР"
Бадьор, -ру, м. Бойкость, проворство.
Запру́та, -ти, ж. 1) Палка въ плетнѣ. 2) Палка, употребляемая при стягиваніи связаннаго. Cм. запручувати 2.
Оскаржувати, -жую, -єш, сов. в. оскаржити, -жу, -жиш, гл. Обвинять, обвинить, пожаловаться на кого.
Повистарювати, -рюємо, -єте, гл. Потерять отъ старости. Діди вже й розум повистарювали. Міусск. окр.
Постоянка, -ки, ж. Остановка. Ромны.
Псіти, псію, -єш, гл. Жить по собачьи; жить бѣдно, перебиваться. Угор.
Розбігтися Cм. розбігатися.
Роскладатися, -даюся, -єшся, сов. в. роскластися и розікластися, -кладуся, -дешся, гл. 1) Раскладываться, разложиться, распаковаться. 2) Разлагаться, разложиться на составныя части. 3) Разваливаться, развалиться, разлечься. Росклався на покуті, мов святий турецький. Ном. № 13547.
Спустошення, -ня, с. Опустошеніе.
Цюник, -ка, м. 1) = воробець тростяний. Cм. воробець 2. Вх. Пч. II. 10. 2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВБУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.