Годованець, -нця, м.
1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось троту Петра за годованця.
2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя.
3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців.
Допи́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. допита́тися, -та́юся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, выспрашивать, выспросить. Царь допитується: чого ти, дочко, журишся? допита́тись сло́ва. Узнать рѣшеніе. Поїхали до свата слова допитаться. 2) Находить, найти кого либо при помощи разспросовъ. Скоро козак нетяга Насті Горової, кабашниці степової допитався, зараз у світлицю вбрався. Допитався до того багатого купця.
Кокосом нар. Злобно, искоса. Дивиться кокосом.
Ласкаво нар. 1) Благосклонно, милостиво, снисходительно. Наш заступнице благий, приникни з неба і споглянь ласкаво з висоти на мене. 2) Кротко, ласково, привѣтливо, любезно. Вислухає тебе ласкаво і нагороду дасть. Спитай мене, молодичко! — озвалась стара бабуся..., поглядаючи на мене ласкаво. Ум. ласкавенько.
Поперелітати, -та́ємо, -єте, гл. Перелетѣть (о многихъ).
Татунів, -ньова, -ве Принадлежащій татуньові.
Украсивий, -а, -е. Изукрашенный? Зброя моя украсивая, доленька моя нещасливая.
Утирач, -ча, м. Полотенце для лица. Рушник-утирач.
Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. А хто тут у лисиччиній хатці? Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. хто хоч, кого́ хоч, кому хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. нема́ кому́. Некому. Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла.
Шуркнутися, -кнуся, -нешся, гл. Вскочить во что. Шуркнутися до комори.
