Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Вішати, -шаю, -єш, гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте.
Дуча́й, -ча́ю, м. = дучайка.
Запроха́ти Cм. запрохувати.
Зацвірі́нькати, -каю, -єш, гл. Зачирикать. Горобці прилетять, зацвірінькають.
Знижати, -жа́ю, -єш, сов. в. знизити, -жу, -виш, гл.
1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив.
2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити.
Наддністря́нка, -ки, ж. Жительница Приднѣстровья.
Повсегда, повседа, нар. Всегда.
Попоогризатися, -заюся, -єшся, гл. Много огрызаться.
Прогальовина, -ни, ж. Прогалина, поляна въ лѣсу.
