Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.
1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Горе — море: пий його, не вип'єш. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку.
2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі.
Дякони́шин, -на, -не. Принадлежащій женѣ діакона.
Курокрад, -да, м. Крадущій куръ.
Налля́ти, -лля́ю, -єш, гл. = налити.
Незбіраний, -а, -е. О молокѣ: цѣльное.
Обважити, -ся. Cм. обважувати, -ся.
Попинка, -ки, ж. Епитрахиль. Висповідай мене, попе, під попитою.
Промовчати, -чу, -чиш, гл. Промолчать. Бідні невольники хоч добре знали, собі промовчали. Дума.
Скателичити, -чу, -чиш, гл. Окатоличить.
Сукманина, -ни, ж. = сукмана. Ой лежить жовнір та в глубокій долині, постелив собі в голову сукманину.
