А, сз. 1) А, же, но, на отивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Бог те знає, а не ми грішні. 2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. 3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? А був же ти в його вчора? — А був. 4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Нікому ж про це а-ні же́! 5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м'яточка, а-ні руточка. 6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. ; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! Cм. Ачхи.
Ба! меж. какъ сокращ.: бач. 1) Вишь, видишь, смотри-ка. Ба який! Он ба де він ходе, а тут його шукають! Чи ти ба, яка моторна, — вже й зробила. 2) Вотъ, а вотъ. Став дохтором і пішов угору. Ба вже його й до панів стали прикликати, ба вже він і кочом став їздити, ба вже й сам став паном. 3) Употребляется чаще въ концѣ рѣчи въ формѣ: та ба! що ба! Пішов би, та ба! Пошелъ-бы, такъ вотъ видишь! (Предполагается, что есть какое-то препятствіе). І не снуєшся, як і оставсь сам собі на світі: хоть і з людьми, і проміж людей, та ба! усе тобі не такі приятелі, яких поховав. Тяжко серденьку, як здума, та ба! не сховався. Череваниха й боялась, щоб лукавий не підкусив паливод (запорожців) на яку пакость. Аж ось стали наздоганять своїх. Запорожці бачать тогді, що ба! да й зникли з очей. 4) Въ началѣ отрицательнаго отвѣта служить усиленіемъ въ значеніи: да, да нѣтъ, вотъ-же. Знаєш це? — Ба ні! Питається у хлопчика: «Що, титаря вбили»? — Ба ні, дядьку: батько казав, що його спалили. Питається його: «А що, нічого не вилазило»? А він каже: Ба ні! лізла гадюка. А не зробиш цього! — Ба зроблю! 5) Какъ союзъ, употребляется въ значеченіи: даже, мало того, да и. Родився на Підгір'ї, ба і ріс в Підгір'ї. 6) Тим бо й ба! Въ томъ то и дѣло! Він хтів би коняку купить, та тим бо й ба! — грошей нема. 7) Ба-ле, ба-ле-ба! (изъ ба але). Смотри-ка! вотъ удивительная вещь!
Бісіянський, -а, -е. = бісовський. Какъ бранное слово встрѣчено въ народ. разсказѣ: Ну, та й утяла ж бісіянська віра! так гуля й набігла.
Возниця, -ці, м. = візниця. Ум. возниченько.
Грі́свиця, -ці, ж. Промежуточная полоса между двумя рядами посадки на бахчѣ.
Ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Cм. Керувати.
Копит, -та, м.
1) = копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового.
2) мн. Копити. Раст. = копитень. Ум. копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії.
Погусти, -ду́, -де́ш, гл. Погудѣть.
Тітунин, -на, -не. = тітоньчин.
Чиноватний, -а, -е. 1) чи́новатна листва. Частъ сновалки, при помощи которой дѣлаются чини.
2) — міток. Міток, въ которомъ одно пасмо имѣетъ 30 нитокъ вмѣсто 60.
