Доле́жка, -ки, ж. Плодъ, которому необходимо нѣкоторое время полежать, чтобы дозрѣть.
Зама́яти, -ма́ю, -єш, гл. Заколыхаться отъ вѣтра. Замають коври все шовковії, загоряться свічі все восковії. Позіхнула такеньки, що в мене рукава замаяли.
Зяб, -би Пахоть на зиму, поле, вспаханное осенью подъ яровой хлѣбъ. На зяб орати. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес.
Осварюватися, -рююся, -єшся, гл. Огрызаться. Я його сварю, а він ще й осварюється.
Ошурка, -ки, ж. Металлическіе опилки.
Поспонувати, -ную, -єш, гл. Ругать, поносить.
Риштак, -ка, м. 1) Канава для стока воды. Желобъ у колодца. 2) Въ мельницѣ: коникъ, палочка, трясущая корытце, изъ котораго падаетъ въ отверстіе жернова зерно.
Хуртуна, -ни, ж. = хуртовина. Скотарі мали собі од вітру й хуртуни халабуди, окутані повстьми.
Червіти, -вію, -єш, гл. Болѣть.
Чесатися, -шу́ся, -шешся, гл. Чесаться. Марусю, дусю, мийся, чешися. Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, як нема з ким.
