Доспіва́ти II, -ва́ю, -єш, сов. в. доспі́ти, -пі́ю, -єш, гл. Дозрѣвать, дозрѣть. Доспіла єси, моя ясочко, як повний колос на ниві. Нехай цвіте, нехай тим часом доспіває.
Насміятися, -смію́ся, -смієшся, гл. Насмѣяться. Хотів я, мати, з сироти насміяти. Щоб ви нашому пісному борщеві не насміялися. Було б тобі та й не дати з себе насміятись.
Нетяга, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? На козаку, бідному нетязі три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — видні п'яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. Ум. нетяженька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Ув. нетяжище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха.
Підмочити Cм. підмочувати.
Потрохи, потро́ху, нар. Понемногу. Пара робиться туманом і потроху піднімається вгору. Ум. потрошку, потрішки, потрошечку. Бог дав їй усякої пашні потрішки.
Поярок, -рку, м. Шерсть съ молодыхъ ягнятъ.
Предокучити, -чу, -чиш, гл. Надоѣсть. Уже ж мені та й предокучило під віконцем стоячи, твою волю волячи, тебе дожидаючи.
Скалубинник, -ка, м. Послѣдній мѣсяць зимы.
Сотниченко, -ка, м. Сынъ сотника.
Хрокати, -каю, -єш, гл.
1) Хрюкать. Уже свині на городі — он чути хрокають, — біжи швидче!
2) Извлекать звукъ ударомъ хро́кала, бовта по водѣ.
