Закру́чувати, -чую, -єш, сов. в. закрути́ти, -кручу́, -тиш, гл. 1) Накручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Закрутив веремія. 2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! 3) Зарабатывать, заработать пряденіемь. А Ганна грошей не жалувала... посилала, що було закрутить веретеном. Лев. І. 57. 4) сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз... узяв він у хазяїна плату, та як закрутив.
Змерлий, -а, -е. Умершій.
Кінниця, -ці, ж. Конюшня. Коники іржуть у кінниці. Ум. кінни́чейка, кінниченька, кінни́чка. Коничка вставте до кінничейки. Коники возьте до кінничейки. Суть в вас коники у три кіннички.
Клопотний, -а, -е. = клопітний.
Окрімність, -ности, ж. Отдѣльность.
Переказ, -зу, м. Пересказъ; передача на словахъ.
2) Преданіе. Забула історичні перекази. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію).
Підхопити, -ся. Cм. підхоплювати, -ся.
Пошапарувати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть экономомъ, ключникомъ.
Скурити, -рю́, -риш, гл. Выкурить. Скурив увесь тютюн.
Торохта, -ти, ж. Сплетни. Я віри не діймав, як люде про неї торохту пустили.
