Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зоряти

Зоряти, -ря́ю, -єш, гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, — що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. Cм. зоріти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 180.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРЯТИ"
Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Зоряшний, -а, -е. = зоряний. Ач яка зоряшна ніч! Хоч голки збірнії. Староб. у.
Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл. 1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Н. п. 2) Жеманиться. Не кпш'я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.
Оденути, -ну, -не́ш, гл. Одѣть. К. (Желех.).
Поохрещуватися, -щуємося, -єтеся, гл. Окреститься (о многихъ).
Попереспівувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и переспівати, но во множествѣ: Та я вже всі пісні попереспівувала, — більше не знаю. Конст. у.
Потиженно нар. Понедѣльно. Ціни не сказав, почому платитиме Трохимові, чи в день, чи потиженно. Кв.
Токарівна, -ни, ж. Дочь токаря.
Трибок, -бка, м. Ум. отъ триб.
Ухватити, -чу, -тиш, гл. = ухопити. Вовк ухватив дитину і несе. Рудч. Ск. ІІ. 13. Біжить же він гайним пеклом, вхвативши смутку. Грин. ІІІ. 141.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.