Відзвичаювати, -чаюю, -єш, сов. в. відзвичаїти, -чаю, -їш, гл. Отучать, отучить.
Повилинати, -наємо, -єте, гл. Вылетѣть (о многихъ).
Понасовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. = понасуватися. Брови на очі йому понасовувались.
Приструнок, -нка, м. Въ бандурѣ, кобзѣ или торбанѣ: каждая изъ шести короткихъ струнъ.
Свій, своя, своє́, мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. як не свій хо́дить. Самъ не свой. я прибіг не своїми. Я бѣжалъ безъ памяти.
Спудза, -зи, ж. Пепелъ, зола.
Стація, -ції, ж. 1) Стоянка, постой и продовольствіе на постоѣ. Да велів Ляхам, мостивим панам, по козаках, по мужиках стацією стояти, да не велів великої стації вимишляти. 2) Станція. Я іду на стацію до Заболотова.
Товстопрядуха, -хи, ж. Прядущая толсто. Товстопрядуха возом везе, а тонкопрядуха під рукою несе.
Утручати, -чаю, -єш, сов. в. утрутити, -чу, -тиш, гл. Толкать, вталкивать, втолкнуть. Ой приведи до річеньки, а не втручай в воду. В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе втрутять — а все наб'єшся. Не можуть ніяк її до сіней утрутити.
Хімлушечка, -ки, ж. Ум. отъ хімлушка.
