Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зоряний

Зоряний, -а, -е. 1) Звѣздный. Ніч місяшна, зоряна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 53). 2) зоряна вода. По нар. повѣрью: вода съ лѣкарственной силой для короны, простоявшая ночь при звѣздахъ. Коли корова дає мало молока (як хто поробе), треш давати їй зоряну воду пити. А ту воду роблють так: ясної ночі ставляють на видноті, супроти зірок, дійницю з водою, то вона повинна простояти всю ніч. Грин. ІІ. 46, 320.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 180.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРЯНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРЯНИЙ"
Бабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. 1) Дѣлаться женоподобнымъ, бабиться, изнѣживаться. Cм. ба́́битися. Желех. 2) Набрякать, отекать. Мнж. 175. 3) Сморщиваться отъ долгаго пребыванія въ водѣ (о человѣч. тѣлѣ). Руки бабіють, як довго в воді бовтаєшся. Богод. у. Славян. у.
Богобійний, -а, -е. Богобоязливый.
Вивідати Cм. вивідувати.
Захтиты, -хочу, -чешъ, гл. Захотѣть. Захтивъ у дида выпросыты хлиба. Ном. Гуси води захтіли. На Дунай полетіли. О. 1862. IV. 34.
Нетяма, -ми, ж. 1) = нетям. Наука, із невдячности осліпши, з нетямою по брацьки обнялись. К. ХП. 84. 2) об. Несмыслящій человѣкъ; профанъ.
Родющий, -а, -е. = родючий. І з неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.
Скупчити, -чу, -чиш, гл. = скупити.
Спокусити, -ся. Cм. спокушати, -ся.
Стернитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Управляться рулемъ (о суднѣ). Мнж. 179.
Шибнем нар. Съ размаху. Добігши до воріт, треба тричі шибнем ударить у їх. Ном. стр. 282, № 341.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОРЯНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.