Гузи́чний, -а, -е. Заднепроходный. Ки́шка гузи́чна. Прямая кишка.
Де́ржало, -ла, с. = Держално. Ум. Де́ржальце.
Засвіѣчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. засвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Зажигаться, зажечься. Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується. 2) Только сов. в. Освѣтиться, засвѣтиться, засіять. Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. каганці́ в оча́х засвіти́лися. Искры изъ глазъ посыпались.
Лу́ста, -ти, ж. Ломоть, кусокъ. У мене лусти хліба нема. Луста м'яса. Хоч яшна луста, да пшенишне слово. Ум. лустка, лусточка. Хто лустку дасть на чужині, водицею його напоїть? Не пожинала лусточки хліба, ні ложечки соли.
Накри́тка, -ки, ж. = покритка. Честь тоді святилась дуже: накриток карали.
Поспівати II, -ва́ю, -єш, гл. Попѣть. Їм хотілось і побігати, і поспівати.
Троян I, -на, м.
1) Отецъ, имѣющій трехъ близнецовъ.
2) Тройка (лошадей). Максим подарував Чіпці троян добрих коней.
3) Родъ танца. Пустилась трояна, приспівуючи.
4) Раст. Trifolium pratense L.
Уполювати, -люю, -єш, гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали.
Учтивий, -а, -е. Хлѣбосольный, гостепріимный. Попи — народ учтивай, — куди! — нікому не жалують хліба-соли.
Фараґів, ґова, м. Топоръ.
