Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Вітролетень, -тня, м. Предметъ, легко разлетающійся по вѣтру. (Богдана лях) спалив на вітролетень-прах.
Дворя́н, -на́, м. = Дворянин. Люблю, мамо, дворянина.... казав дворян — любить буду.
Заку́штрати, -раю, -єш, гл. = закустрати.
Зані́колитися, -литься, гл. безл. Сдѣлаться некогда. От ж, бач, матері заніколилось, вона й не пішла. Так заніколилось, що Боже! а він кличе на хрестини.
Заторохкоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Загрохотать, застучать.
Лакузка, -ки, м. Ум. отъ лакуза.
Помаґлювати, -люю, -єш, гл. Выкатать на каткѣ (во множествѣ).
Увишки нар. Въ вышину. Cм. заввишки. Як земля вширшки, до неба ввишки.
Управлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. управитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Управляться, управиться. Гаразд управились з мишами.
2) Вставляться, вставиться.
