Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звада

Зва́да, -ди, ж. Ссора, распря, раздоръ. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. Ум. звадка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАДА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАДА"
Дбач, -ча́, м. Пріобрѣтатель, рачитель.
Забіжни́й, -а́, -е́. забіжне́ крило́ (у не́воді) Нижнее крыло невода. Вас. 187.
Киса, -си, ж. 1) Мѣшокъ, кошелекъ, мошна. В кого віл та коса, в того й грошей киса. Ном. № 10207. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448. 2) Веревочный мѣшокъ. Чуб. VI. 403.
Модрина, -ни, ж. Раст. Larix decidua. Вх. Уг. 252.
Натівати, -ва́ю, -єш, гл. Начинать? затѣвать? Оце вже на иншу натіва (о ребенкѣ, сперва смѣявшемся, а потомъ начавшею плакать). Зміев. у.
Оп'янятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. оп'янитися, -ню́ся, -нишся, гл. Напиваться, напиться пьянымъ. Оце оп'янивсь уже. О. 1862. VI. 34.
Попантрувати, -ру́ю, -єш, гл. Посторожить.
Причепурити, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Пріодѣть, принарядить. Царь і взяв його, — одягли, причепурили. Рудч. Ск. II. 13. 2) Пріукрасить, убрать. Так гарненько причепурила хату.
Хворостити, -щу, -стиш, гл. Бить хворостиной, розгой.
Цюприк, -ка, м. Верхушка. Вх. Зн. 79.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВАДА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.