Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе.
Виплив, -ву, м.
1) Истеченіе, изліяніе.
2) Истокъ.
Зажива́ння, -ня, с. Употребленіе. Все на частім заживанню належить.
Зринати, -на́ю, -єш, сов. в. зо(і)рнути, -рну, -не́ш и зринути, -ну, -неш, гл.
1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Утоплений сам зринув.
2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Покинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона... з очкура не зрине. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув.
Мигда́ль, -лю, м. Миндаль.
Обжинки, -ків, м. мн. Окончаніе жатвы и празднество по этому случаю. Ум. обжи́ночки. Ой чий же то челядин обжиночки нарядив?
Переправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. переправити, -влю, -виш, гл. Переправлять, переправить.
Підсипка, -ки, ж.
1) Подсыпаніе.
2) Порохъ, насыпаемый на полку кремневаго ружья.
3) Отруби или мука насыпаемыя хлѣбопеками на лопату, чтобы сырой хлѣбъ не приставалъ къ ней во время сажанія въ печь.
Прорость, -ти, ж. = проріст. Прорости нічого нема, бо дощів нема. У лісі вже прорость проростає.
Шупоня, -ні, ж. Родъ кушанья.
