Закопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) О дѣтяхъ: побѣжать мелкими шажками. 2) О лошадяхъ: побѣжать съ быстрымъ топотомъ. Закопотіли коні. Ущухло поле. Тільки коні закопотіли там то там.
Кивень, -вня, м. Мѣсяцъ іюль, когда лошади мотаютъ головою отъ укуса насѣкомыхъ.
Левада, -ди, ж. Окопанное или огороженное мѣсто для сѣнокоса вблизи усадьбы. За городом левада, де збіралась громада. Як би на вашій леваді та мій вітряк. Ум. левадка. Кушів левадку, поставив вітряк і довіку їв хліб.
Підбільшати, -ша́ю, -єш, сов. в. підбільшати, -шаю, -єш, гл.
1) Выростать, вырости, подростать, подрости. Поки маленькі були, в гніздечках сиділи, стали підбільшати, знялись, полетіли. Телята вже підбільшали. Дерево в лісі підбільшало.
Позасаджувати, -джую, -єш, гл. Засадить (во множествѣ).
Поморозь, -зі, ж. Изморозь. Де родиться той лід, прозірна крига, та поморозь, той иней піднебесний.
Попідпрягати, -га́ю, -єш, гл. Припрячь (во множествѣ).
Похвала, -ли, ж.
1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали.
2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха.
3) Суббота 5-й недѣли великаго поста. На похвалу сорока яйцем похвалиться.
Роздріматися, -маюся, -єшся, гл. Предаться дремотѣ.
Схибитися, -блюся, -бишся, гл. Уклониться въ сторону, отскочить. Не повалений на місті (кулею) кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубає пластуна, як не вспіє схибитись.
