Багатирь, -ря, м.
1) Богачъ. Такий багатир, що не знає що́ то нема. Багатирь був, а жив, як убогі люде живуть. Багатир був! Що було в його поля, худоби, що всякого добра! Умре багатир, то йде за ним увесь мир, а вмре харпак — тільки піп та дяк.
2) Богатырь. Були вони багатирі: велику силу мали. Портрети всіх багатирів: як Александр цареві Пору давав із військом добру хльору...
Безклопотний, -а, -е. Не имѣющій заботъ, неозабоченный, беззаботный.
Визиватися, -ваюся, -єшся, гл. Браниться. Зачали ся визивати.
Ґаланці́, -ці́в, м. мн. Узкіе брюки.
Доволя́ти, -ля́ю, -єш, гл. = Доволити.
Карась, ся́, м.
1) Карась, Carassius vulgaris. Не всі старі щуки карасів хватають. Ой лин та карась у ятері трепетавсь.
2) Названіе вола цвѣта оперенія куропатки. Ум. карасик, -карасичок. За періжками подали печені карасики. Ліз карасик через перелазик, та у воду плюсь!
Красноталь, -лю, м. Раст. Salix acutifolia Willd.
Моца́к, -ка́ и моца́ка, -ки, м. 1) Силачъ, крѣпышъ. Там парубок моцака, ніхто його не зборе. 2) Крѣпкое яйцо, битокъ.
Опучка, -ки, ж. Ум. отъ опука.
Шпаґля, -лі, ж. = шпадля.
