Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Ніздря 2, -ри(і), ж. Мездра.
Подриґувати, -ґую, -єш, гл. Дергать судорожно ногами.
Поноченький, -а, -е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому.
Протирати, -ра́ю, -єш, сов. в. проте́рти, -тру́, -тре́ш, гл.
1) Протирать, протереть, вытирать, вытереть. А росою очі промивати, а рушником очі протирати. Протри мені смажні уста.
2) Проторивать, проторить. Перед домом був широкий двір, такий широкий, що вози ледві встигли протерти кругом його вузьку дорогу. Тепер скорий шлях просторий до рая протерли.
3) проте́рта го́лка. Игла безъ ушка. Нема, як моя сусіда: увесь куток обділяє; ось і мене поратувала: дала протерту голку ще й без жильця.
Роспросторити, -ся. Cм. роспросторювати, -ся.
Сікавиця, -ці, ж. Рыба: Cobitis taenia.
Скоромити, -млю, -миш, гл. Скоромить.
Сцільник, -ка, м. = стільник. Ум. сцільничо́к.
Чистюнький, -а, -е., Ум. отъ чистий. .
