Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зарука

Зару́ка, -ки, ж. Порука, поручительство. Паші молодії мрії знайшли в Шевченкові... заруку своєї будущини. К. ХП. 14. Змовленая Марусенька... положила білу руку на заруку. Мет. 124.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 91.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРУКА"
Воронячий, -а, -е. Вороній. Ном. № 12743. вороняче вухо. Порода грибовъ.
Господарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. 1) Владѣть, хозяйничать. ЗОЮР. І. 97. А хто дома, той господарює. Н. п. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. Левиц. І. 254. 2) Господствовать. Нехай над світом той господарює в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцим чує, хто в слові честен, непохибен в ділі. К. МБ. XІ. 157.
Ґере́ґа, -ґи, ж. Волчокъ. Вх. Зн. 13.
Кравчиха, -хи, ж. Портниха или жена портного. Желех.
Облизування, -ня, с. Облизываніе.
Пооб'язувати, -зую, -єш, гл. = пообв'язувати.
Тичковий, -а, -е. Вьющійся по тычинѣ. Тичкова квасоля. Н. Вол. у.
Тригубач, -ча, м. Губастый, съ большими губами. Угор.
Уздила, -ди́л, мн. = удила. Гол. І. 40.
Хатній, -я, -є. Комнатный, домашній, находящійся въ домѣ. Двері хатні. Вас. 195. Чуб. VII. 383. Хатня собака. Хатній поріг. Хатнього злодія не встережешся. Ном. № 11096. Казала полюва миша хатній. Мнж. 8.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАРУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.