Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Годильник, -ка, м. Стѣнные часы. Cм. годинник.
Мовча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Молчать. Хто мовчить, той двох навчить. Нужда мовчати не вміє. Слухає Наталя та мовчки мовчить.
Нелюдний, -а, -е. 1) Малолюдный, 2) Нелюдимый. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його.
Панахида, -ди, ж. Панихида. Прийшли на гроби, аж пан-отець уже й там і збірається правити панахиду. Также то, что приносится на панихиду: булки, паляниці, медъ, сахаръ. За упокой своєї бабусі панахиду одніс. Панахиду поставила. Ум. панахидка. Ти й наняла бабусенька собі панахидку.
Полягтися, -жуся, -жешся, гл. = полягти. Кінь біжить — земля движить, трава поляглася, любив же я дівчиноньку, та вже віддалася.
Пооблуплювати, -люю, -єш, гл. Облупить (во множествѣ).
Поранка, -ки, ж. = поранина.
Притомен, -мна, -не = притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями.
Пробуток, -тку, м. Житье. Дай, Боже, вік довгий, пробуток добрий. Я дав йому пустиню на пробуток.
