Визнаватися, -знаюся, -єшся, сов. в. визнатися, -знаюся, -єшся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, сдѣлаться извѣстнымъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія!
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? 2) Та я його засторцював у наймити.
Когутик, -ка, м. Ум. отъ ко́гут. 1) Ой морозе, морозоньку, добрий чоловіче! Зморозь того когутика, нехай не кукуріче. 2) Самый верхній конецъ смереки. 3) Узелъ на перевязи снопа. 4) Курокъ ружья. 5) Порода продолговатыхъ кислыхъ яблокъ. 6) Раст. Convallaria bifolia.
Кудла, -ли, ж.
1) Всклокоченная голова.
2) Мохнатая собака.
Наганьби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Обругать, осрамить.
Позалежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Залежаться (о многихъ).
Придивитися Cм. придивлятися.
Принос, -су, м. Приношеніе, пожертвованіе, жертва. До небес драбину приставляють із молитов та приносів нечистих.
Сіктися, січуся, -чешся, гл. Сѣчься. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся.
Скорохват, -та, м. Человѣкъ, быстро за все берущійся.
