Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Владання, -ня, с. Обладаніе.
Вурдяний, -а, -е. — пироги́. Пироги съ вурдою.
Капсель, -сля, м.
1) Пистонъ (ружейный).
2) Пистонъ, мѣдная оправа для отверстій въ кожѣ или матеріи, черезъ которыя проводится шнурокъ (въ обуви, одеждѣ и пр.).
Клект, -ту, м. = клекіт. Клект злячий з під хмар чути.
Людя́ка, -ки, ж. Ув. отъ людина. Человѣчина.
Набрі́дь, -родя, м. Въ сказкѣ — эпитетъ медвѣдя, набревшаго на рукавицу, полную звѣрей: ведмідь — набрідь.
Опалий, -а, -е. Опавшій.
Стремін, -на, м. = стремено. Вдовин синок, вдовиченько, з двора виїжджає, його ненька старенькая за стремін хапає.
Червотокий, -а, -е. Червоточный. Червотока горошина.
