Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

алилуйко

Алилу́йко, -ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 6.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АЛИЛУЙКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АЛИЛУЙКО"
Вівчарський, -а, -е. Принадлежащій пастуху овецъ. Аф. 315.
Джаву́р, -ра, м. Гяуръ. К. МБ. X. 10. К. Бай. 149.
Заголи́ти, -ся. Cм. заголювати, -ся.
Зиркну́ти, -ну, -неш, гл. Глянуть, бросить взглядъ, быстро взглянуть. МВ. ІІ. 43. На землю з неба не зиркнеш. Котл. Ен. II. 31. Він зиркнув на мене. Черк. у.
Їдом нар. Поѣдомъ. Їдом тебе їсть. Ном. № 12225.
Назавмі́ру нар. Чрезмѣрно, слишкомъ. Cм. назауміру.
Приглушити Cм. приглушувати.
Прищепатися, -паюся, -єшся, гл. = прищеплюватися. О. 1862. І. 59.
Срачка, -ки, ж. Поносъ. Волын. г.
Херувим, -ма, м. Херувимъ. К. МХ. 28. Митра на голові херувимом дана. Чуб. І. 179. Ум. херувимчик. Двокрилий херувимчик. Левиц. І. 286.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АЛИЛУЙКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.