Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

алилуйко

Алилу́йко, -ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 6.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АЛИЛУЙКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АЛИЛУЙКО"
Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.
Віянка, -ки, ж. = віяння 2. Аф. 351.
Дупе́льце, -ця, с. 1) Ум. отъ дупло. 2) Задній проходь, Netur loch. Поцілуй мене в дупельце, моє серце. Ум. дупе́личко.
Здоро́вкання, -ня, с. Привѣтствіе, здравствованіе.
Конклав, -ву, м. Конклавъ. Шевч. (1883), 199.
Недовольність, -ности, ж. Неудовольствіе. Гака між ними недовольність пішла.
Описуватися, -суюся, -єшся, гл. Описываться.
Пакта, -тів, мн. Договоръ, условіе. Їздили козаки дякувати Богу за свою велику побіду над ляхами та за вимушені в ляхів пакта. К. Кр. 12.
Перестригти, -жу́, -же́ш, гл. Слишкомъ коротко остричь.
Стуку! межд. = стук! Ой стуку-стуху, подай, серце, руку. Чуб. V. 53.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АЛИЛУЙКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.