Благий, -а, -е. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій.... устав та: «Боже благий, Боже мій милостивий!» каже.
2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять.
3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки.
4) Немощный, слабый. Ум. благенький, благонький, благесенький. Віз у його благенький.
Заруча́ння, -ня, с. = заручини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається».
Зашари́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Зардѣться, зарумяниться, закраснѣться. Енея очі запалали, уста од гніву задріжали, ввесь зашаривсь мов жар в печі.
Змусуватися, -суюся, -єшся, гл. Перебродить, перепѣниться.
Зраджати, -джаю, -єш и зраджувати, -джую, -єш, сов. в. зра́дити, -джу, -диш, гл. Красні лиця часто зраджають. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Ой Палію, Палію Семене, пи не зрадиш ти мене?
Підрешіток, -тка, м. = підрешітка 1.
Пороситися II, -шуся, -сишся, гл. О свиньѣ: пороситься. А свиня лиш поросилась.
Свистуха, -хи, ж.
1) Поносъ.
2) Застарѣлый ковыль.
Скреготати, -чу́, -чеш, гл.
1) Скрежетать. Зубами скрегоче.
2) Стрекотать. Ой в лісі, лісі сова скрегоче. Оце мабуть дощ буде, що так скрегочуть жаби.
3) Болтать, скоро и много говорить. Скрегоче, мов сорока на вербі.
Цілкий, -а, -е. 1) Мѣткій.
2) цілка річ. Вещь понятная.
