Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Вівчарський, -а, -е. Принадлежащій пастуху овецъ.
Дешевина́, -ни, ж. = Дешевня.
Златоско́ваний, -а, -е. Выкованный изъ золота. Златоскована сурма.
Їздити, -джу, -диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. У Київ їздить всякий год.
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Кльоб, -ба, м. Пучекъ связанныхъ послѣ очистки отъ кострики пеньки или льна.
Прагнущий, -а, -е. Жаждущій. Був єм прагнущий, — не напоєлисте мене.
Рум 2 меж. = рип, меж. В суботу інспектор рум до хати.
Химерний, -а, -е. 1) Чудаковатый, причудливый, странный. Оттакий то Перебендя старий та химерний, заспіває, засміється, а на сльози зверне. Коли скінчиш ти вигадки химерні?
2) Вздорный. Химерні слова.
