Борзитися, -жуся, -зишся, гл. Торопиться. Не борзися, з повагом.
Ворітенька, -ньок, ворітечка, -чок, мн. ум. отъ ворота.
Горобе́ць, -бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Води — горобцеві по коліна. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький.
Гря́нути, -ну, -неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне.
Звіри́нець, -нця, м. Звѣринецъ. Добув іще всяких звірів: зайця, ведмедя й лиса — цілий звіринець у себе завів.
Пороспізнавати, -наю, -єш, гл. То-же, что и розпізнати, но во множествѣ.
Поторжка, -ки, ж. Торгъ, торговля. Сьогодня на базарі нема поторжки.
Све́кляний, -а, -е. Изъ листьевъ свеклы. Борщ свекляний.
Стрілиця, -ці, ж.
1) = стріла. Подай мені лука й три стрілиці.
2) Сапожная колодка (ступня).
3) Кряжъ. Воно, бач, гора б то; але по цей бік балка дуже глибом і по той бік теж; так він не балкою, а стрілицею побіг, бо, бач, рівно було.
4) Прорѣзанный каналъ на болотѣ.
5) Раст. Saggitaria saggitaefolia L.
Фартух, -ха, м. 1) То-же, что и спідниця изъ ситца или окрашеннаго полотна. 2) = хвартух. Припну фартух дорогий — срібні-злоті береги, гафтована середина, — преподобна дівчина. Ум. фартушок.
