Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

штука

Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. МУЕ. I. 75. 2) Искусство. Гал. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. Шевч. 181. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. Рудч. Ск. II. 150. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Ном. № 10620. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 6037. Бити не штука. Ном. №3811. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Стор. МПр. 72. Ум. штучка, штучечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 515.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШТУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШТУКА"
Вертання, -ня, с. Возвращеніе. Ой то ж мені не гуляння, — за ворота та й вертання. Грин. ІІІ. 686.
Гоя меж. = Гей, ой. Гоя, гоя, всяка дівка моя! Чуб. І. 80. Гоя, гоя, гоя! що зо мною, що я? Шевч. 281.
Двохлі́ток, -тка, м. Двухлѣтній ребенокъ. Г. Барв. 440.
Добрі нар. Едва. Добрі мене собаки не з'їли. Гол. ІІІ. 407.
Корба, -би, ж. Ручка, рукоятка (къ пороту, къ колесу въ машинѣ, къ круглому смычку ліри). Шух. І. 103. Корбу крутить, ліра грає. Ном. № 12484.
Немжитися, -жуся, -жишся, гл. Ежиться, мяться. У школі холодно, а баби зайшли погріться, — спасенниці, — та так немжаться баби, що холодно в хаті. Канев. у.
Підзор, -ру, м. Подозрѣніе. Закр.
Підкозобель, -бля, м. зоол. Cobitis taenia. Вх. Уг. 259.
Помісті нар. Вмѣстѣ. Там же біля того шинку стоїть і другий шиньок, там помісті стоїть. Екатер. у. (Залюбов.).
Схоплюватися, -плююся, -єшся, сов. в. схопитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Схватываться, схватиться, вскакивать, вскочить, быстро подняться. Еней з просоння як схопився. Котл. Ен. II. 38. І разом схопились та до воріт. Шевч. Схопилась та й побігла шляхом, а вже вечоріло й роса пала. МВ. І. 2) Вскакивать, вскочить на что. На коника схопився. 3) Подниматься, подняться. Схопилась велика вітряна бура. Св. Мр. IV. 37.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШТУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.