Ворітниця, -ці, ж.
1) Доска въ воротной створѣ. Cм. ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці!
2) глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота.
Ґедзи́лля, -ля, с. Древесные опилки.
Обмішка, -ки, ж. Отруби или мука, подмѣшиваемыя къ корму домашнихъ животныхъ.
Пістити, -щу, -стиш, гл. = пестити. Пістить теля коло рук, то й віл такий буде.
Просящий, -а, -е. Просящій, живущій подаяніемъ. Уроди, Боже, на трудящого.... на просящого, на крадящого і на всякую долю.
Трупій, -п'я, -п'є Свойственный трупу, принадлежащій ему. труп'я голо́вка. Paros caudatus.
Тюті, тютіньки, тютічки, тютьки, меж. для призыва куръ: цыпъ, цыпочки.
Угалля, -ля, с. соб. = вугалля. До кишені, — аж там онучка якась, а в юй угалля.
Угорі нар. Вверху. Чого хмара не пада додолу, а висить вгорі?
Харчати, -чу, -чиш, гл. Хрипѣть, трудно дышать. Брати аж харчать — сплять. Де упали, там заснули, сопли, харчали і хропли.
