Злото, -та, с.
1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті.
2) Ласкательное названіе любимаго человѣка. Ой вийду я за ворота, — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Ум. злітце, зло́течко. Зробив ворітця із щирого злітця.
Мере́нька, -ки, ж. = мерест 1.
Накива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Накивать, покивать. Накивав на мене та й пішов. Накивала жінка дякові, щоб прийшов. 2) — на кого. Пригрозить кому. 3) — п'ятами. Удрать, убѣжать. П'ятами накивав, аж залопотіло.
Піймати, -маю, -єш, гл. 1) Поймать. Упустила соколонька, да вже й не піймаю. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш, т. е. очень быстрая, увертливая. Піймали до рук. 2) Попасть. Максим пошпурив (на бугая) грудку. Метка рука як раз піймала серед крутого лоба. 2) — облизня. Потерпѣть неудачу, получить носъ.
Пішки нар. = піхом. Було в мене троє коней, — тепер хожу пішки.
Сліпнути, -ну, -неш, гл. Слѣпнуть.
Спосеред нар. Изъ среды, изъ средины. Яка ото людина гарна зникла німуючи спосеред миру божого. Озвавсь до нас іспосеред чужини знакомий голос.
Телятко, -ка, с. Ум. отъ теля.
Удирати, -раю, -єш, сов. в. удерти и удрати, удеру, -реш, гл.
1) Отдирать, отодрать, оторвать часть чего. Удери аршин сукна. удрав до гапликі́в. Плохо сдѣлалъ, испортилъ.
2) Только сов. в. Ударить. По щоці вдрала. Удрав долонею з уси мочі. Удрав по руці добре.
3) Преимущ. сов. в. Хорошо и съ силой сдѣлать, то-же, что ушкварити, уджиґнути. Подивись, як дівчата танцюють. Ну, що вже Кубранівна вдрала, так уже за всіх! Що за танцюра. Козака як удремо!
4) удрати штуку. Выкинуть штуку. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать.
5) удрати рюмка. Заплакать. Чи не вдере Микола рюмка?
Урівень, урівні, нар. Наравнѣ, въ уровень.
