Гу́тір, -торі, ж. Разговоръ, бесѣда. Всяку гутір піддобряла, мов медком, словами.
Локомоти́ва, -ви, ж. Паровозъ, локомотивъ. Льокомотива свище там.
Мере́жати, -жаю, -єш, гл. 1) Дѣлать ажурные узоры. Ой стрічечка до стрічечки, мережаю три ніченьки, мережаю, вишиваю. 2) Украшать рѣзьбой деревянныя вещи. 3) Исписывать, испещрять. І довелося знов мені на старість з віршами ховатись, мережать книжечки.
Ополудень нар. Въ полуденную пору. Бігав я, ганявся зранку. Було вже ополудень, як я зустрів одного з них.
Повидовбувати, -бую, -єш, гл. 1) Выдолбить (во множествѣ). 2) Выковырять (во множ.). Повидовбував йому очі. Як очей на спичку не повидовбує.
Поточина, -ни, ж.
1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки.
2) Русло потока.
Прикотити, -ся. Cм. прикочувати, -ся.
Роспростувати, -тую, -єш, сов. в. роспро́стати, -таю, -єш, гл. Расправлять, расправить, виправить. Цю дужку треба роспростати, а то загнулася скраю.
Удача, -чі, ж.
1) Характеръ, натура, свойство. Таку вдачу йому Бог дав. Така вже вдача собача. Лучче п'ятак передачі, аби до вдачі. удачу до чого мати. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має.
2) Удача, успѣхъ. Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки — не ловиться риба.
Черити, -рю, -риш, гл. Облупливать кору.
