Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забалуватися

Забалува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. Запироваться. Аф.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 3.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБАЛУВАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБАЛУВАТИСЯ"
Брук, -ку, м. = бурок. Желех.
Золотопутий, -а, -е. Съ золотыми цѣпями, оковами. Пилипко золотопутий, той, що в погрібі замурувався. Драг. 38.
Клюба, -би, ж. 1) Выкопанное съ корнемъ дерево, которое возятъ на ґалярах. Вх. Зн. 25. 2) Тиски. Вх. Зн. 25. Желех.
Нутрішній, -я, -є. Внутренній.
Обрушитися, -шуся, -шишся, гл. 1) Взволноваться. Народ обрушився. Волын. г. Уся ватага його обрушилась та збунтувалась. Ком. І. 54. 2) Двинуться въ путь. Новомоск. у. (Залюб.).
Паничок, -чка, м. Ум. отъ панич.
Підлепний, -а, -е. 1) = підлепливий. Рк. Левиц. 2) підле́пне шило. Шило для обшивки подошвъ и стелекъ. Вас. 161.
Попідмітати, -та́ю, -єш, гл. Подмести (во множествѣ).
Разком нар. 1) За одинъ разъ. Я вимету разком та вивезу возком. Чуб. V. 1112. 2) Вмѣстѣ. Вставайте, та разом холодком і побіжимо до господи. Левиц. Пов. 219.
Тужити, -жу, -жиш, гл. Плакать съ причитаніями. І жив — не любила, і вмер — не тужила. Ном. № 8331. Ой чи тужить моя мила по мені? Мет. 242.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАБАЛУВАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.