Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вереня, -ні, ж. Маленькая верета. Kolb. І. 69. Ум. верен(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Вікопам'ятни́й, -а, -е. = Вікопо́мний. О, вікопам'ятна свята хвилина. К. ЦН. 268.
Лоско́тниця, -ці, ж. = лоскотарка. Чуб. І. 206.
Наді́яння, -ня, с. Надежда, ожиданіе. Ех, братіку! надіялись було ми, та й те надіяння уже пропало. Іер. Гал. Переясл. ніч.
Повстище, -ща, с. У гребенщиковъ: кусокъ сукна на доскѣ, о который труть гребенку при ея полировкѣ. Вас. 163.
Роздерти, -ся. Cм. роздирати, -ся.
Сугаковий, -а, -е. Относящійся къ сайгѣ. Сугакові.... сліди. ЗОЮР. I. 317.
Тіпатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Дрожать, трястись, судорожно подергиваться; о сердцѣ: сильно биться. Розмордувавсь, роспаливсь, аж губи тіпаються. Харьк. у. Тіпається индик після того, як голова одрубана. Мир. ХРВ. 91. Тіпалось серце в Мирона. Мир. ХРВ. 93. 2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпатися. О коноплѣ, льнѣ: трепаться для очищенія отъ кострики.
Трубач, -ча, м. Трубачъ. Військовий трубач. АД. І. 209.
Чутіти, (-тію, -єш?), гл. = густи. Фр. (Желех.).