Відтикати Ii, -каю, -єш, сов. в. відтикати, -тичу, -чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки?
Гатитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Гатиться, быть запруживаему.
2) Биться, колотиться, рубиться. Перше поперек гатиться сокирою (дерево), а потім наз-укіс.
Копитки, -ків, м. мн. = копитень.
Наре́шті нар. Наконецъ. А нарешті піп Кирика кулаком у стіну: пішов геть з моєї хати, єретичий сину! Ой пив мед і горілку, ще й музики водив, а нарешті досталося, що в полиції сидів.
Насмітити Cм. насмічувати.
Повірний, -а́, -е́ Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки.
Пошкарубіти, -бію, -єш, гл. Покорявѣть, покрыться сверху корой.
Рання, -ня, с. = ранок. Ще від самого рання сестри виглядали Антося. що-рання = що ранку. Що-рання по сто палок давати.
Стяжечка, -ки, ж. Ум. отъ стяга.
Широкобородий, -а, -е. Съ широкой бородой.