Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

утішно

Утішно нар. Весело; радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. І. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УТІШНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УТІШНО"
Ґабзува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Позорить.
Док Cм. доки.
Каштелян, -на, м. 1) Кастелянъ, управитель замка. 2) Сановникъ, засѣдавшій въ сенатѣ въ Польшѣ. Ті вельможнії каштеляни і старости... пійшли в неволю до Криму. К. ЧР. 38. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120.
Міцні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Крѣпнуть. Міцніє лук в моїй руці потужній. К. Іов.
Мовчу́щий, -а, -е. = мовчазний. Мовчущий був такий, тільки зо мною... розмовляє. Г. Барв. 355. Мовчущі як земля. МВ. (О. 1862. І. 98).
На́дпізь нар. Поздновато. Ото учора надпізь пішли ми додому. Левч. 110.
Побивання, -ня, с. Забота, печаль. Г. Барв. 133. Душа моя втомилась побиванням. К. Іов. 21.  
Повіхтериця, -ці, ж. Вихрь, буря. Вх. Уг. 260.
Сотак, -ка, м. Житель Шаришской столицы въ Венгріи. О. 1861. І. 265.
Цундравий, -а, -е. Оборванный, изношенный, въ лохмотьяхъ. Вх. Зн. 78. Ішов ляшок із Варшави, на ним шмати барз цундрави. Гол. II. 561.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УТІШНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.