Гніт, -ту, м.
1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить.
2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах.
3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. Cм. гнітити хліб.
Ґруляник, -ка, м. = Бандурчаник.
Забундю́читися, -чуся, -чишся, гл. Заважничать.
Здих, -ху, м. Издыханіе. Нема на вас здиху.
Киці-баба. Игра въ родѣ жмурокъ. Хто баби не веде, того киці-баба поведе. А колись, каже, ви так з ними вигравали в хрещика та в киці-баби.
Мики́тити, -ки́чу, -тиш, гл. Изворачиваться, искать отговорокъ, нечисто дѣйствовать.
Накітча́, -ча́ти, с. Обыкн. во мн. ч.: накітча́та. Ягнята вообще, а спеціально — ягнята, родившіеся поздно, послѣ подсчета приплода. Так як найдуться в шматках вівці такі ще, що котяться після щоту їх (їх бува мало), то ягнята ті звуть накітчата або цур-пеки.
Позатліватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Затлѣться (во множествѣ). Положила дров у піч, щоб на завтра висохли, а вони позатлівалися.
Свідер, -ра, м. = свердел.
Спахувати, -хую, -єш, сов. в. спахнути, -хну, -неш, гл.
1) Вспыхивать, вспыхнуть. Іскра до покутя спахнула (гості будуть).
2) Вспыхивать, вспыхнуть (о румянцѣ), густо покраснѣть. Рум'янець густий спахував на личку.
