Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ані! сз. См. союзъ А.
Блищачий, -а, -е. = Блискучий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Камен. у.
Вибух, -ху, м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157.
Ди́мка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. Н. Вол. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.
Загалу́нити, -ся. Cм. загалунювати, -ся.
За́зубець, -бця, м. Зазубрина; острый косой зубець для зацѣпы — на крючкахъ удочекъ, на баграхъ и пр. Шух. І. 223, 226.
Запеча́лля, -ля, с. Печаль. Батько бив, батько бив, нагай увірвався, а я низом, попід хмизом в зілля заховався; батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся. Чуб. V. 653.
Затка́ти, -тчу́, -че́ш, гл. 1) Начать ткать. 2) Заработать тканіемъ. 3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. АД. І. 261. 4) = заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307.
Кириня, -ні, ж. Прозваніе водки. Желех.
Надлу́бати, -баю, -єш, гл. Наковырять.